Мутен сон бачив у києві на горах герой слова про ігорів похід
Слово о полку Ігоревім. ЗНО. Ч.1
В уривку зі «Слова про похід Ігорів» «Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила» йдеться про
«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»
Про київського князя Святослава («Слово про похід Ігорів») йдеться в рядку
«Великому Хорсові путь перебігав»
«Жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила»
«Підпер гори угорськії своїми залізними полками»
«Ізронив злоте слово, з сльозами змішане»
«Думкою поле міряє од великого Дону до малого Дінця»
Вислів «Випускає він десять соколів на стадо лебедів» («Слово про похід Ігорів») означає
полювання на лебедів
втечу князя з полону
бій між русичами і половцями
«Билися день, билися другий: третього дня під полудень упали стяги» героя «Слова про похід Ігорів»
«…Тут кривавого вина недостало; тут пир докінчили хоробрі русичі…», — так у «Слові про похід Ігорів» зображено
бенкет у князя Святослава
весілля князя Ігоря та Ярославни
епізод князівських міжусобиць
поразку Ігоря в бою з половцями
святкування повернення Ігоря з половецького полону
Хто з героїв «Слова про похід Ігорів» сказав, що хоче «списа приломити кінець поля Половецького»?
Про київського князя Святослава («Слово про похід Ігорів») йдеться в рядку
«Великому Хорсові путь перебігав»
«Ізронив злоте слово, з сльозами змішане»
«Підпер гори угорськії своїми залізними полками»
«Жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила»
«Думкою поле міряє од великого Дону до малого Дінця»
Висловлення зі «Слова про Ігорів похід» «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій поглянем» належить
Портрет «Стоїш ти в обороні, прищеш на воїв стрілами, гримиш об шоломи мечами харалужними. Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр-туре» стосується героя «Слова про похід Ігорів»
Стислий переказ твору «Слово про похід Ігорів» народна творчість
Розділ І, Заспів
Розповідь починається від Бояна, давнього співця, який розповідає коротку передісторію цього твору і переймається як би краще розповісти про ці події. Зрештою він все вирішив і сказав, що найкраще було би почати оповідь (чи повість, як її називає Боян) від князя Володимира до Ігоря, тому що саме Ігорь і почав масштабну і жорстоку війну проти половецьких орд, які зазіхали на землі руські.
Розділ ІІ, Ігор вирушає в похід, загрозливі віщування природи
На початку цього розділу знову невеличкий вступ від віщого співця Бояна. Далі розповідається про те, що Ігор чекає брата Всеволода, щоб піти разом із ним у похід на половців. Коли ж Всеволод прийшов, то сказав, що вони обидва — брати-Святославичі, мають бути один за одного горою. Після цього князі сідлали коней, але хмари заступили сонце, і тьма лягла на всю армію Ігореву. Для підняття військового духу Ігор каже, що «лучче ж би потятим бути, аніж полоненим», що потрібно «проломити списа Половецького»; і він не відступить, бо хоче «або голови положити, або напитися шоломом з Дону!» (перемогти). Ці слова надихнули військо. Не дивлячись на лихі знаки природи, Ігор повів свою армію на Дін, битися з половцями.
Розділ ІІІ, Перша битва з половцями
Була п’ятниця. Ігорева армія буквально розтрощила половецьке військо, не залишивши половцям нічого: руські воїни забрали в полон найкращих дівчат, покрали все золото, коштовності та гроші.
Налякані половці (в оригінальному тексті вони представлені здебільшого образами Гзака і Кончака) сідали на конів і бігли з місця битви.
Розділ IV, Друга битва з половцями, поразка Ігоревого війська
Настала субота. У небі чітко видно чотири сонця (як символ чотирьох київських князів, що фігурують у творі), які застеляють темні-темні грозові хмари. Це віщування того, що тут, на ріці Каялі, руські воїни не зможуть сьогодні перемогти.
І ось наступають половці, вони летять на армію Ігоря як вітер.
Боян звертає свою увагу до Всеволода, що стоїть в обороні, намагається стримати атаки половців. Потім віщий співець повертається у давню історію і розповідає про міжусобиці між руськими князями та про те, до чого вони призвели.
Боян звертає увагу на те, що і тоді були жахливі битви, але такої як зараз, світ ще не чув. Зранку і до вечора, кожного дня тривають страшні битви між руськими воїнами і половцями. Вся земля була в крові.
Ігорь прийняв рішення повернути свою армію в інший бік, на допомогу брату Всеволоду, який вже не міг стримувати натиск ворога. Фінальна битва пройшла на річці Каялі, там вбили Всеволода, більшість ігоревого війська, а самого Ігоря забрали в полон.
Розділ V, тужіння за Ігоревим військом
Боян розповідає про тугу за втраченими воїнами. Також віщий співець розповідає нам як це вплинуло на стан руських земель: почалась розруха; у зв’язку з тим, що землі залишились без захисту; кожне плем’я приходило і крало з них все, що можна. Жінки руські почали плакати за ігоревим військом, весь Київ був у тузі:
«Вже ж нам про милих своїх
Ні мислю не помислити,
Ні в думці не подумати,
Ні очима їх не побачити,
Вже ж нам серебром-золотом
Довіку не тішитись!».
Поганим було і те, що Всеволод та Ігор ще до битви підтримували міжусобиці, бо хотіли зберегти владу у своїх руках. Єдиним, хто розумів важливість єдності руських князів, був князь Святослав, що придушував ці міжусобиці. Також Святослав досить рішуче і сміливо діяв проти половців, за що його вихваляли німці і венеційці, греки і морава. У наступних рядках знову прославляється Святослав і засуджується Ігор, що «висів із сідла золотого та в сідло невольниче».
Розділ VI, Сон і золоте слово Святослава
Святослав, великий князь, відчув, що війська Ігоря та його братів зазнали поразки. Вночі він бачить віщий мутен сон, що був сповнений метафористичних образів. Зміст його наступний: на третій день польоту двох орлів (вони символізують двох князів) два сонця і два місяці загасились, темінь вкрила річку Каялу, а половці, мов таргани, поповзли по руській землі.
Святослав прокинуся і зронив золоте слово зі сльозами змішане (тобто сказав промову). Великий князь зауважив, що зарано молоді Ігор та Всеволод пішли війною на половців, а все тому, що хотіли князі себе увіковічити, здобути славу. Далі Святослав каже, що зробленого не переробиш, треба виправляти наслідки і закликає всіх інших князів стати дружніми, об’єднатися і помститися за те, що зробили половці, а вони фактично осквернили як землю руськую, так і руських воїнів, а також князів, не кажучи вже про те, що одного з них вони вбили. Також все це великий руський князь підкріплює прикладами з історії, закликає пам’ятати перших князів Київської Русі – Рюрика і Давида. Ця промова надихає всіх князів і руський народ. Саме тому Святослав у багатьох літописних оповідях і зокрема у цьому творі постає як найбільш мудрий і розумний князь тих часів, у той час як Ігор та інші князі молоді і занадто активні.
Розділ VII, плач Ярославни (дружини Ігоря)
Тим часом Ярославна у Путивлі плаче за своїм чоловіком, але не тільки за ним: вона просить за всіх руських воїнів; питає в сил природи (у вітру, у Дніпра-Славутича, у сонця, у морів та в інших) чому доля така несправедлива до синів, чоловіків, батьків руських? Саме тому, що Ярославна плаче не лише за Ігорем, а й за іншими воїнами, ми можемо зробити висновок про велике благородство цієї руської жінки, а оскільки вона є збірним образом (образом усіх жінок руських) – про благородство усіх руських жінок.
Розділ VIII, втеча Ігоря з полону
Ігор все думає: як потрапити додому із полону. Бог допомагає йому в цьому: Овлур (один із половців) привів опівночі коня для Ігоря. Як тільки князь сів на коня і помчав додому, то відразу в погоню за ним зірвався Овлур (ще один половець) та інші половці.
Розділ IX, повернення Ігоря, величання
Гзак та Кончак (половці) переслідують Ігоря, але тепер сили природи вже допомагають Ігорю, а не заважають йому. Боян зауважив, що як голові (Ігорю) важко бути без тіла (без Русі), так і тілу без голови недобре. Ігор повернувся, йде по Боричевім узвозі до церкви святої Богородиці Пирогощої. Здоров’я князям і дружині, що стають за християн на поганії полки! Амінь.
А Святъславь мутенъ сонъ виде въ Киеве на горахъ
Слово о полках Игоря, которые шли к Христу, а пришли к Богу.
Пришла пора поправить себя насчет сна Святослава.
Слава Богу!
Меня всё время смущала мысль-зачем Спаситель рассказал о Своем Распятии через сон Святослава.
Теперь я винюсь-Господь не рассказывал о Своем Распятии через сон Святослава.
Но про сон Святослава рассказал, во вступлении рассказа о Своем Распятии.
Почему?
Зачем Вседержитель это связал?
А затем, что Святослав увидел Христа в гробу в ночь Распятия, во сне, в Киеве на горах.
И это соответствовало действительности.
В эту ночь, Христа действительно положили в Гроб.
Такой вот вещий сон, поэтому его и использовал Господь в Слове.
Кому рече Святослав?
И что рече?
В том то и дело, что Христу!
Этим Господь сказал о многом.
Когда рече?
Когда Спаситель спас Игоря, Он доставит его не просто в Киев, а в Киев к отцу-то есть к Святославу.
И Спаситель расскажет Святославу про Распятие, а Святослав Спасителю свой сон.
Спаситель рассказывает сон Святослава князьям (и нам) в котором Святослав увидел, как-«одевахут мя».
Поскольку во сне «одеваху» Самого Христа, то ничего другого как «мя» про Себя, Господь в Слове написать не мог.
Их всего двое-Господь и Святослав.
Поэтому Господь и говорит-Святослав увидел Меня, хотя сам Святослав скажет Христу, что увидел Тебя во сне.
Но это не прямая речь Святослава, а рассказ Христа о сне Святослава.
Спаситель и Святослав обсудят, конечно, и всеслава полоцкого, который только что сбежал из тюрьмы Киева от Святослава и Распял Христа.
А Святослав, конечно, повинится, что не смог удержать этого урода, а Господь его простит.
Что происходит во сне Святослава?
Тисовая кровать-это нижняя часть гроба.
Тесать рубанком доски.
Во сне Святослава-Христа накрыли черным покрывалом.
Уже дьскы безъ кнеса
в моемъ теремь златовръсемъ.
Крышкой накрыли гроб.
У гроба кнеса не бывает-это балочное перекрытие в любом тереме.
Крышка опирается на края основания-это и так понятно, но вот так, поэтично, высказался Господь о гробе во сне Святослава.
Почему терем-гроб златоверхний.
Может Святослав увидел крест золотой на крышке?
Пока без Распятия, конечно.
«чръпахуть ми синее вино,
с трудомъ смешено;
сыпахуть ми тъщими тулы поганыхъ тльковинъ
великый женчюгь на лоно
и негуютъ мя»
Одним словом, Господь, связал мутный сон Святослава,который оказался почти точным, со Своим ясным, подробным рассказом о Распятии, после которого Его тоже положили в Гроб и закрыли крышкой.
И теперь всё стало на свои места.
Здесь надо добавить, что
«Игорь едет по Боричеву ко Святой Богородице Пирогощей»
Потому Игорь едет к Владимиру Великому у которого находится эта Икона-Владимирская Богородица-самая Великая Икона Руси.
А Христу, конечно же, тоже захочется повидать своего деда.
И только встретившись с дедом, Спаситель полетит обратно, к своему войску и родным-на Анатолийское плоскогорье, где Его войско движется от Тьмутороканя к Измиру.
Еще одна всплывшая деталь про наплечник Распятие.
Мой друг, Валентин Великий(стихи.ру), предположил, что изображение на наплечнике вырезал Сам Господь.
Я с ним согласен.
Подбирал цвет эмали-тоже.
Никаких букв на наплечнике не было, конечно.
Например синее вино в Слове-на наплечнике Распятие-действительно синее. Целая бочка яда, в руке ярослава полоцкого.
С копьем-всеслав полоцкий.
Под ними их детки танцуют, вокруг Христа.
босуви врани възграяху у Плеснеска,
В слове девы поют о мщении за Христа(Шароканя-это Вседержитель)
«А мы уже дружина жадно веселы»
-Ответил им Спаситель.
Помощь автору на перья, чернила и бумагу.
А также на на фильм о Христе по Слово о полку Игореве Христа.
Карта Сбербанка VISA
4817 7601 4939 3690
У меня 500 000 читатей, неужели не соберем?
Фильм нужен художественный.
«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»
Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Давня українська література. «Слово про Ігорів похід».
Причини помилок учнів: нерозуміння ідейного змісту твору.
Алгоритм підготовки учнів:
1. Історична основа «Слова…». Роздрібнення Київської Русі на окремі князівства, які ворогували між собою, вели братовбивчі війни за території сусідів. Втрата давньоруською державою своєї колишньої могутності. Відображення автором «Слова…» найдраматичніших моментів походу Ігоря проти половців.
2. Ознайомлення з особливостями змісту та композиції «Слова про Ігорів похід», системою його основних персонажів, захисників Руської землі, передусім князя Ігоря, мужнього, але нерозсудливого; його сина, Володимира, князя путивльського; брата Ігоря – Всеволода Святославовича, князя курського і трубецького; небожа Ігоря Святослава Ольговича, князя рильського, а також дружини Ігоря Ярославни.
Відповідь на тестове завдання передбачає також розуміння учнями ідеї твору, зокрема, через характеристику князя Святослава.
Орієнтовний план характеристики образу князя Святослава
1. «Великий грізний» київський князь як видатний державний діяч, патріот рідної землі.
2. Видатний полководець, захисник землі, спустошеної кочівниками-нападниками.
4. Сон князя Святослава. Ставлення до вчинку Ігоря.
5. Святослав як виразник ідейного задуму «Слова…».
Учителю варто наголосити, що серед героїв твору образ київського князя Святослава посідає особливе місце. Автор не раз підкреслює успіх його походу проти половців, коли Святослав полонив хана Кобяка. Святослав засуджує легковажність Ігоря, що не погодив своїх дій з іншими князями, і разом із тим сумує, висловлює співчуття розбитим русичам, намагається підняти їх для нового походу проти половців.
Якщо перший бій Ігоря з половцями був вдалий, то другий закінчився поразкою. До полудня майже всі загинули, а князів узяли половецькі хани в неволю. Автор зазначає, що від того посмутніла вся українська земля, а київський князь Святослав мав тої ночі страшний сон, який віщував йому, що його князі Ігор і Всеволод у велику біду потрапили.
3. Пояснення окремих понять.
Новгород – місто Новгород-Сіверський на Десні, де князював Ігор Святославович. Стяги в Путивлі – полки в місті Путивлі на річці Сейм, де князював Ігорів син Володимир. Буй-тур – хоробрий, сміливий дикий бик. Тур – бог сили, лицарської честі в язичницькій міфології. Походи Олегові — Олег Святославович, дід Ігоря, вів безперервну боротьбу за київський престол, залучаючи половців, які завдавали русичам багато горя, за що й прозвали князя Гориславичем. Уші закладав у Чернігові – Володимир Мономах, княжачи в Чернігові й остерігаючись нападу Олега, зачиняв міські ворота навіть удень, для чого дерев’яні засуви закладали в «уші» – діри в стояках воріт або в стінах. Даждьбожий онук – руський народ. Шарукан – половецький хан, дід Кончака; зазнав тяжкої поразки від русичів. Розгромивши військо Ігоря, Кончак помстився за поразку діда. Гори угорськії – Карпати. Одчиняєш ворота – відкрити ворота міста означало його підкорити. Ярослав Осмомисл у 1158 році захопив Київ.
3. «Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра…», – говорить своїй матері
А Наталка Полтавка
Б Леся Череванівна
Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. І.Котляревський «Наталка Полтавка».
Причини помилок: невміння розрізнити, порівняти риси жіночих персонажів на основі їх цитатної характеристики в таких творах, як «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Чорна рада» П.Куліша, «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка, «Максим Гримач» Марка Вовчка, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного.
4. «Батьком української повісті» називають
А Григорія Квітку-Основ’яненка
Б Івана Котляревського
В Пантелеймона Куліша
Д Михайла Коцюбинського
Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся».
Причини помилок: невміння визначити основні надбання зазначених письменників.
Поки сонце з неба сяє,
5. «Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода його була зовсім не гетьманська», – це портрет
А Івана Брюховецького
Г Матвія Гвинтовки
Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Пантелеймон Куліш «Чорна рада».
Причини помилок: невміння розпізнати цитатну характеристику персонажів роману П.Куліша «Чорна рада».
«…Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника [ворожбита]».
Він «був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної» (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи».
«…жартів не любив. Щирий і незлобивий був лицар, да вже ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен. У таборі в його або в поході знай свою лаву – не так, як у інших».
«Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша височенна, у два п’ятра; а в криші вікна повироблювані, і різаною мережкою скрізь гарно облямовані. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверх комина вертиться по вітру залізний півень. Панський будинок був».
«Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький по Польщі загони, то вже ніхто дальше його не пробереться. Тим-то й полюбив його Черевань і сестру в його засватав. От же й тепер він, бачся, той же, да ні: усе в його стало якось хистко, і слово його хоть і бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво-козацьке слово.
6. У Чигирині, Лисянці, Лебедині, Умані відбуваються події твору
Г «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Тарас Шевченко «Гайдамаки».
Причини помилок: незнання історичної основи поеми Т.Шевченка «Гайдамаки», широкого кола подій, висвітлених у творі.
Алгоритм підготовки учнів:
1. Зображення гайдамацького руху 1768 року на Правобережній Україні в поемі Т.Шевченка «Гайдамаки». Чигирин, Лисянка, Лебедин, Умань.
2. Сюжетні лінії поеми: перша, основна, – змалювання підготовки та ходу повстання «Коліївщина»; друга – історія кохання Яреми та Оксани.
3. Пояснення понять, пов’язаних з історією Коліївщини.
Гайдамаки – учасники народно-визвольної боротьби на Правобережній Україні XVIII ст. проти феодальних та національно-релігійних утисків. Слово тюркського походження (від «гайда» — гнати; див.: Етимологічний словник української мови. — К., 1982. — Т. 1. — С. 452 – 453). Загони гайдамаків складалися переважно із селян та запорозьких козаків, але нерідко об’єднувались. Найвищого розмаху гайдамацький рух набрав під час масового повстання 1768 р., відомого під назвою Коліївщина.
Хортиця — острів на Дніпрі, на якому було збудовано укріплення запорозьких козаків, важливий стратегічно-опорний пункт Запорозької Січі.
Чигирин (нині райцентр Черкаської області) — старовинне місто на Черкащині. Відіграло важливу роль у повстаннях XVI — XVII ст. проти польського гніту під проводом С. Наливайка (1594 — 1596), Т. Федоровича (1630), П. Павлюка (1637). Під час Національно-визвольної війни українського народу 1648 — 1657 рр. було резиденцією гетьмана Б. Хмельницького та адміністративно-політичним центром України, полковим містом Чигиринського полку. Початок Коліївщини навесні 1768 р. теж пов’язаний з Чигирином: розташований поблизу Холодний Яр став місцем збору повстанського загону М. Залізняка. Починаючи з Холодного Яру, гайдамацький рух поширився на Медведівку, Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, про що в «Гайдамаках» Т. Шевченко писав:
Горить Сміла, Смілянщина
Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси.
7. Історія розбійника Василя Гнидки лягла в основу твору
Б Василя Стефаника
Г Ольги Кобилянської
Д Івана Нечуя-Левицького
Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» було написано в 1872 р. У ньому розповідається, як заможний селянин із Заїчинців Василь Гнидка організував банду й кілька літ тримав у постійному страху чотири повіти. Панас Мирний назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку, скаліченим виводком свого побиту», адже йому Бог дав розум і силу для добрих справ: «На все вдатний, до всього здався, чи до ремества, чи до роботи якої — його пошли, йому дай. Сам чоботи шив, у млині знав діло, і стрілець з його запаленний був!».
Того ж таки 1872 року Панас Мирний закінчив повість «Чіпка» — першу редакцію майбутнього роману, написану на основі нарису. Згодом письменник відгукнувся на заклик брата створити «народний роман на основі щирого реалізму». Сам Іван Білик також долучився до роботи над новою версією твору. У романі переплелися два художні підходи — публіцистичний (Іван Білик віддавав перевагу соціальному аспекту) і суто художній (Панас Мирний). Тому в історії української літератури обох братів Рудченків вважають співавторами твору. Під час доопрацювання задуму автори ще більше заглибилися в історію, унаслідок чого й з’явилися ті «прибудови», про які писав академік О. Білецький. Після переробки повість стала широкоформатним, панорамним, соціально-психологічним реалістичним романом.
8. «З серії кумедних подій виростає реальна і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яке потрапило з кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин», – сказано про твір
Д «Тіні забутих предків»
Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я».
Причини помилок учнів: несформованість знань учнів щодо спільних та відмінних рис у зображенні селянської родини у творах П.Куліша, В.Стефаника, Квітки-Основ’яненка, М.Коцюбинського.
Алгоритм підготовки учнів:
1. Відображення в українській літературі духовних цінностей, які склалися в українській родині впродовж тисячоліть.
2. І. Нечуй-Левицький – неперевершений майстер гумору. Безодня, що розділяє народні ідеали та події і явища конкретного буття, контраст між покликанням людини та її щоденним життям, змалювання життя народу без будь-яких прикрас у повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Засоби гумору та сатири в повісті.
3. Романтичне зображення життя селянської родини в романі П.Куліша «Чорна рада». Поєднання життя героїв із життям країни. Історичні події як загроза спокою та добробуту українського народу. Хутір Хмарище – осередок збереження традицій, культури, національної ідентичності. Втілення в образі Череваня образу працелюбного й заможного українця. Гвинтовка як людина, що ламає усталені законом і мораллю правила. Ідеалізація проблеми «сильна родина – сильна Україна» (гинуть Сомко, старий Шрам, але залишаються Черевань, Хмарище, Леся, Петро).
4. Проблематика психологiчної новели Василя Стефаника «Камінний хрест»». Змалювання в новелі «Камінний хрест» трагедiї селянського життя. Емігpація як один із виходів для селян із нестеpпного становища в пошуках кpащої долі. Пояснення цитати І. Франка: «Його новели – як найкращі народні пісні, у яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії».
5. Історична правда й художній вимисел у новелі «Камінний хрест».
6. Зображення патріархальних звичаїв у родині Наума Дрота (повість «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка). Ідеалізація образу Наума Дрота.
7. Язичницькі звичаї в зображенні життя та побуту гуцулів у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Герої повісті — Іван та Марічка як діти ворогуючих родів. Фiлософські роздуми про любов i ненависть, окриленiсть i бездуховнiсть, добро i зло, прекрасне i нiкчемне в людинi.